Які є психосоматичні прояви переживань через втрату близької людини?

Ви, мабуть, чули вислів «ком в горлі», або «мені не вистачає повітря», «я не хочу (не можу) їсти» або «мене нудить»? Саме такі слова, досить часто, можна почути від людини, в якої померли рідні або близькі. Стан шоку, в якому перебуває людина в перші години, дні впливає на фізіологічні процеси організму. Що відбувається? По перше, в прямому сенсі «вирубається» шлунок. Мозок працює на межі своїх можливостей та «забирає» кров зі шлунка для своїх потреб. Саме тому їсти не хочеться. Також можливе відчуття нудоти.

Нервове напруження при горюванні настільки інтенсивне, що іноді відбувається спазм гортані. Людина жаліється, що не може проковтнути не тільки шматочок їжі, а навіть воду. Погіршується або зовсім зникає сон. Може бути запаморочення та втрата свідомості.(В таких випадках потрібна невідкладна допомога)

В мене «болить душа»! – кажуть люди, що переживають горе. І це не метафора! Річ у тому, що людина дійсно відчуває біль фізично, бо за це відповідає та ділянка мозку, яка формує фізичний біль, як при будь-якому пошкодженні тіла.

Як їх побороти?

Насправді немає якоїсь чарівної пілюлі, яка б допомогла відразу. Ми всі різні й ступень інтенсивності емоційних переживань теж різна. По перше, треба розуміти, що все що відбувається з тілом в процесі горювання, то є нормальна реакція організму. Втрата це надвеликий стрес, як для психіки людини, так і для її тіла, а вони взаємопов'язані. Розуміння того, що якщо в перші дні та тижні не хочеться їсти й це нормально, вже трохи зменшує нервове навантаження. Не хочеться їсти, будь ласка, пийте воду. «Не лізе» навіть вода? Але ж пити потрібно! Тому п'ємо воду малесенькими ковточками, як з чайної ложки. Є така техніка для зняття нервового напруження: візьміть пів склянки води та зробіть зовсім малесенький ковточок, потім повільно вдихнули – через ніс, видихнули через рот, знов малесенький ковток і так двадцять циклів, рахуючи кожний з них.

Більшість людей, проживаючи горе справляється з такими викликами майже самостійно. З часом психосоматичні прояви зникають. Звісно в цьому йому допомагають рідні та друзі. Але зараз ми живимо в умовах війни, коли емоції зашкалюють вже від одного цього усвідомлення, як взагалі таке могло статися! Тобто вже є стрес від війни. І якщо до цього стресу, до цих переживань додається втрата близької рідної людини, то психіка самостійно вже може не впоратись. Якщо душевний біль стає нестерпним і розмови з родичами та рідними не допомагають, то краще в такому випадку звернутися до спеціалістів: до лікарів та психологів. Якщо після втрати пройшло вже більше ніж чотири місяці, а психосоматичні прояви досі тривають та людина в скорботі хоче їх позбутись, або хоча б полегшити симптоми, допоможе біосугестивна терапія.

Як підтримати людину в горі?

Це слушне запитання, бо оточення, будь то родичі чи друзі, можуть допомогти пройти цей важкий етап життя!

По перше, просто бути поруч. Іноді достатньо тримати за руку або обійняти. Старатися не залишати людину у скорботі на самоті, особливо в перші дні горювання. Навіть просто присутність кого-небудь поряд вже може втішати. На разі ситуація досить складна. Бо бувають випадки, коли від повідомлення про смерть і до ритуалу поховання проходить не один тиждень. Дуже важливим є ритуал поховання. Він дозволяє горюючому усвідомити смерть рідної людини, прийняти втрату.

Що потрібно говорити людині, яка знаходиться в скорботі? Важливо озвучувати ситуацію такою, яка вона є. Наприклад: «Я чула (дізналася) що (ім'я) помер (загинув).» Не треба замінювати начеб-то пом`якшувальними словами типу – «пішов» або «покинув».

По друге, висловлюйте своє співчуття, але будьте щирими у своїх словах. Краще скажіть, що ви не знаєте, що казати в таких випадках, але ви переживаєте разом з ним (нею), що вам сумно.

Перші три дні після повідомлення про смерть, краще не запитувати людину, як вона себе почуває. Ви можете допомогти їй, спонукаючи її до дії в організації похорону, ставлячи питання, саме стосовно ритуалу (де поховати, що одягти на померлого і т.і.). Якщо минуло вже три дні, після повідомлення про смерть, то можна запитати, як людина в скорботі себе почуває, але не треба коментувати, що ви знаєте, як це втратити близьку людину. Навіть, якщо у вас є такий досвід, все одно то є ваш досвід і ваші відчуття.

Просто запропонуйте вашу підтримку, сказавши, наприклад «Що я можу для тебе зробити?»

Якщо людина в скорботі й не реагує на ваші звернення, то скажіть їй просто: «Я тут поруч із тобою! Мені не байдужі твої переживання!» Будьте поруч.

Дуже добре буде, якщо в присутності горюючого, можна організувати людей, які добре знали загиблого (померлого), щоб вони між собою говорили про нього. Це може спонукати людину, яка втратила рідного до розмови про нього.

Що не треба робити або говорити?

Людина плаче – не зупиняйте її! Не використовуйте банальні фрази й не заспокоюйте фразами, на кшталт: «Зараз війна, тому так сталося» або «він або вона прожили хороше життя», «мабуть, він загинув миттєво і не мучився, а от інші» і т. інше.

Якщо людина в скорботі почала з вами говорити, просто слухайте. Наступного разу вона розповідає теж саме, не кажіть «ти вже мені це розповідав(ла)». Знову слухайте, кивайте головою, показуючи всім своїм виглядом, що співчуваєте її (його) утраті та що ви, дійсно, рядом.

Досить часто буває, особливо в ночі, що душевний біль від втрати стає просто нестерпним. В такий час другу наче не зателефонуєш і рідних турбувати не хочеш, то можна звернутися на Гарячу лінію підтримки, де вас вислухають, огорнуть турботою і допоможуть пережити ці важкі для вас часи.

Також є групи підтримки, де в закритому безпечному просторі збираються люди, які втратили близьких. Такі групи існують як в очному форматі, так і онлайн. Багатьом людям у скорботі розмови в групі допомагають знайти опору і ресурс для подальшого життя. Щоб доєднатися до групи підтримки, або отримати підтримку телефоном, звертайтеся за номером 0 800 33 20 29. Допомогу надаємо щодня та цілодобово.